Трудове виховання та профорієнтаційна робота

Трудове виховання — це сукупність дій вихователя і вихованця, що забезпечують формування готовності до трудової діяльно­сті.

Готовність припускає: теоретичну підготовку (оволодіння сис­темою знань про працю); практичну підготовку (оволодіння сис­темою як загальнотрудових умінь і навичок, так і спеціальних); формування культури праці, психологічну підготовку (формуван­ня мотивів, потреб, позитивного ставлення до праці).

В.О. Сухомлинський трудове виховання розглядає як гармонію трьох понять: треба, важко і прекрасно.

Завдання трудового виховання:

— створення умов для розуміння школярами ролі праці житті, реальних перспектив її умовах ринкової економіки;

— підготовка до самовизначення, вибору, адекватного реальному життю, своїм потенційним можливостям, шляху в житті;

— виховання психологічної готовності до праці (позитивної установки на трудову діяльність; уміння швидко адаптуватися до них умов праці, спілкування у колективі; наполегливість, умін­ня переборювати труднощі; не падати духом з приводу невдач); працелюбності; творчого ставлення до праці; — практична підготовка школярів до трудової діяльності, яка припускає оволодіння індивідом конкретними трудовими вміння­ми і навичками;

— формування культури праці (наукова організація праці, знан­ня і дотримання правил техніки безпеки та ін.);

— виховання економічної культури.

Професійна орієнтація школярів (професійне самовизначення особистості)

Профорієнтація — це підготовка особистості школяра до сві­домого вибору професії. Але в останні роки часто використову­ється в психолого-педагогічній літературі поняття «професійне самовизначення» як процес формування особистістю свого ставлення до професійно-трудового середовища і спосіб його самореалізації, складова частина цілісного життєвого самовизначення».

Вирішення цієї проблеми має ряд аспектів:

1. Особистісний. Людина, визначаючи свою майбутню профе­сію, пов'язує з цим свої інтереси, кар'єру, стан, розвиток своїх можливостей, тобто це проблеми життя і щастя людини.

2. Суспільно-економічний. Правильний вибір людиною профе­сії сприяє задовільненню потреб, інтересів, підвищенню продук­тивності праці, зменшує мінливість кадрів та ін.

Професійна орієнтація, самовизначення школярів на різно­манітних вікових етапах знаходять вияв у молодших школярів у добросовісному ставленні до праці, розумінні її ролі в житті лю­дини, прояві зацікавленості до професії батьків, найближчого ото­чення, до найбільш поширених і відомих учням професій. У під­літків уже виникають професійні плани, вони усвідомлюють свої інтереси і здібності. Цьому сприяє участь у діяльності, яка відпо­відає потребам продовження освіти та ін. Старшокласників відріз­няє розвиток професійної самосвідомості, коли враховується осо­биста мета вибору професії, здійснюється співставлення бажаної сфери діяльності, своїх ідеалів, уявлень про цінності і своїх реаль­них можливостей.

Професійному самовизначенню допомагає поглиблене вивчен­ня навчальних предметів, до яких у старшокласників проявився стійкий інтерес, здібності, навчання в ліцеях, гімназіях, коледжах.

Засобами самовизначення є: професійна інформація і освіта, розвиток інтересів, нахилів школяра, професійна консультація, професійний вибір, соціально-професійна адаптація (якщо є умо­ви для цього).