«Афганістан – ти біль моєї душі».

З давніх-давен український народ підтримує священну традицію – вшановувати пам’ять про бойові подвиги кращих синів і дочок, які сповна виконали свій військовий обов’язок. 16 лютого, з нагоди відзначення 32-ї річниці виведення військ з Афганістану, в нашій школі було проведено тематичний захід «Афганістан – ти біль моєї душі».

Афганістан… Це далека мусульманська країна, але уже 32 роки у нашій свідомості ця країна асоціюється з болем втрат, людським лихом, справжнім пеклом, до якого потрапили наші земляки, юнаки, яким ледь-ледь виповнилось двадцять років.

По-різному зараз оцінюють події тих років. Різне бачення афганської війни, її наказів і військових операцій тими, хто їх виконував. Для нас це взагалі події, які відбувалися в іншій державі, але учасниками яких були наші батьки, родичі, земляки.

І тому для них і для нас Афган – страшна пам’ять, страшної війни, уроки якої мають бути засвоєні нашою молоддю і політиками, щоб ніколи не повторюватися.

На заході був присутній ветеран-інтернаціоналіст старшина Скрипчук Сергій Степанович, діючий військовослужбовець. Сергій Степанович поділився своїми спогадами про війну в Афганістані, про солдатські будні, відповідав на питання учнів та вчителів про ті події.

Війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, переінакшила надії, плани, понівечила тіла і долі. Не оминула вона юнаків і нашого міста. Серед загиблих, при виконанні своїх службових обов’язків, є Кухта Юрій Анатолійович – старший лейтенант, Ганжела Миколай Іванович – інженер-майор. Вічна пам'ять загиблим та довгих літ живим!

Закінчилась війна. Багато молодих воїнів-інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – пам’ять. Тож, не забувайте про ті події, і намагайтеся зробити все, щоб сина не оплакувала мати, щоб світ наш вічно в мирі молодів.

Фоторепортаж