14 груд. 2016
День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії
…І знову я туди не повернусь
А там так само вишня розквітає
Сумує за домівкою дідусь
І був там рай ,та вже його не має.
І був там рай -Чорнобильська земля
Невидимая хмара все накрила
В пустих домівках вітер там гуля
Журба оселі сумом оповила.
І небо синє і поля без краю
Сади дрімучим лісом поросли
А я в ві сні до дому повертаю
Та вже за дітьми внуки підросли…
Минуло 30 років від дня великого і незгасаючого лиха – Чорнобильської катастрофи, яка одразу набула глобального характеру. Чорнобиль залишив незагоєну рану на землі України і в серці її народу.
Так судилося, що саме ліквідатори першими взяли на себе цей хрест – приборкання радіаційної стихії, щоб ціною свого життя і здоров’я захистити рідну землю і весь народ.
А саме люди, їх доля, життя і здоров’я, соціальний, радіаційний і медичний захист, інші не менш важливі їх проблеми є і ще довго будуть об’єктом особливої уваги й турботи нашої держави.
Незважаючи на економічну скруту, держава не забуває про свій обов’язок перед людьми, які зазнали згубної дії радіації.
Указом Президента України від 10.11.2006 року № 945/2006 14 грудня встановлено Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Ми низько вклоняємось усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС нашого району, які 30 роки тому, не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали в 30-кілометровій зоні радіаційного лиха аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії, обмежити біду, тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції і зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. І ці люди – справжні герої, які на все життя стали нам рідними і близькими. А ті, хто відійшов у вічність, залишаються навічно у наших серцях.
